Історія Києва

 

• Історичні будівлі

 

На вершині Черепанової гори, де під прикриттям ретраншементу 2-ї пол. 17-18 ст. розміщувалися з 1755 Дерев'яні госпітальні бараки. Самостійний оборонний комплекс Київської фортеці полігонального типу. Збудовано за проектом К. Ошіермана. Розраховано на 500 гармат і 1000 рушниць. Має чотири полігони з капонірами, північний фронт з брамою і напівбаштою, П-подібний у плані будинок військового на другого полігона). У валу була споруджена головна Північна брама з капоніром, прикрита віддаленою від брами оборонною казармою - Північною напіввежею. З боку зверненого до Печерська горжового фронту були рів і оборонна стіна з трьома брамами і підйомними мостами (не збереглися). У межах укріплення розміщувалися, крім госпіталю, лазні, різні господарські споруди (стайні, сараї тощо), гауптвахта.
Після придушення польського повстання 1863-64 капоніри Госпітального укріплення було пристосовано для утримування в'язнів. До амбразур і бійниць споруд було прилаштовано залізні ґрати. Косий капонір перетворюється на політичну в'язницю. Наприкінці 19 - на поч. 20 ст. всередині укріплення збудовано кілька нових капітальних лікувальних корпусів, їх будівництво здійснювалося під керівництвом військових інженерів, батька й сина І. І. та І. І. Лільє, 1950- 60 колишню еспланаду з боку бульв. Лесі Українки забудовано житловими спорудами. До теперішнього часу збереглися всі цегляні споруди. З земляних укріплень майже повністю збереглися головний вал, рови біля другого полігона. Тепер тут розташований Головний клінічний госпіталь Міністерства оборони України. Головний вал, капоніри першого, другого й третього полігонів, Косий капонір включено до складу Історико-архітектурної пам'ятки-музею "Київська фортеця". 1995 на фасаді корпусу клініки нейрохірургії та неврології встановлено меморіальну дошку інженерам Лільк. 1998 здійснено реконструкцію головного валу та площі перед північною напіввежею.

©dah