Збудовано на території колишньої садиби Ф. Мерінга. Під час Великої
Вітчизняної
війни був зруйнований, у 1946 р. відбудований, у 1959-60рр. надбудовано
третій поверх, добудовано вестибуль, змінено фасад, інтер'єри (архітектори
В. Колчинський, Я. Акспорт).
Будинок триповерховий, цегляний, прямокутний у плані. Зала підковоподібна
(на 1200 місць), багатоярусного типу з ложами й амфітеатром. Композиція
головного фасаду симетрична, з розвинутою центральною частиною, увінчаною
трикутним фронтоном із розкріповкою. Перший поверх рустований, над вхідним
тамбуром великий балкон. Виконано у стилі еклектизму. Інтер'єри зали,
сходів, кулуарів пишно оздоблено ліпленням і архітектурними деталями
в дусі бароко та рококо (арх. В. Городецький).Зведено спеціально для
першого в Києві стаціонарного російського драматичного театру "Соловцов",
що мав одну з найкращих театральних труп Росії того часу. Заснований
М. Соловйовим, Т. Чужбиновим та іншими митцями як Товариство драматичних
акторів. Відкрився 1 вересня 1891 р. у приміщенні театру Бергоньє (вул.
Б. Хмельницького, 5). М. Соловцов (справжн.- Федоров; 1857-1902) - актор,
режисер, антрепренер, громадський діяч. Очолював театр до кінця життя,
був його головним режисером. Поставив спектаклі: "Влада темряви"
Л. Толстого, "Три сестри" А. Чехова; автор п'єс "Євлампія
Раміна", "Удалечінь". На його запрошення в Києві гастролювали
актори М. Савіна, Ф. Шаляпін, В. Комісар-жевська, Б. Коклен (старший),
Т. Сальвіні, Е. Россі. А. Чехов присвятив йому свій твір "Ведмідь".
Після смерті Соловцова трупу очолювала у 1902-05рр. його дружина - актриса
та режисер М. Глєбова (1847- 1919), у 1906-11 рр., у 1911 -13рр.-актор
та антрепренер М. Багров, у 1913- 17рр.- режисер, актор і театральний
педагог М. Синельников, 1917-19рр.- антрепренер, актор і режисер І.
Дуван-Торцов. Серед акторів театру - І. Киселевський, Л. Леонідов (Вольфензон),
М. Рощин-Інсаров (Пашенний), А. Пасхалова, В. Юренєва, М. Тарханов,
М. Свєтловидов та ін. Серед кращих спектаклів театру: "Цар Борис",
"Смерть Іоанна Грозного", "Цар Федір Іоаннович"
О. Толстого, "Влада темряви" Л. Толстого, "Дядя Ваня",
"Три сестри", "Вишневий сад", "Чайка"
А. Чехова, "Дворянське гніздо" І. Тургенєва, "Макбет"
У. Шекспира тощо.
У 1919р. театр був націоналізований та перейменований на Другий державний
театр ім. В. Леніна Української Радянської республіки. Перший спектакль
"Фуенте овехуна" Лопе де Веги (1 травня 1919р.) став подією
у мистецькому житті України. Трупу складали: художній керівник і режисер
К. Марджанішвілі (Марджанов), актори І. Деєва, Ж. Рокитин, В. Алєксєєва-Месхієва,
С. Кузнецов, В. Неллі, М. Свєтловидов, В. Юренєва, Ю. Яковлєв, художник
І. Рабинович та ін. У репертуарі театру були твори класиків: "Два
брати" М. Лєрмонтова, "Дохідне місце" О. Островського,
"Вишневий сад" А. Чехова, "Юлій Цезар" У. Шекспіра,
а також радянських авторів: "Вороги", "Останні"
М. Горького, "Мандат" Б. Ердмана, "Олівер Кромвель",
"Палії" А. Луначарського тощо. У 1920-24рр. діяла драматична
студія під керівництвом В. Сладкопевцева. У 1925р. театр припинив діяльність.
З 16 жовтня 1925 р. до 9 травня 1926 р. у цьому приміщенні працював
український театр "Березіль", заснований у 1922 р. Лесем Кур-басом
(1887-1933) - режисером, актором, теоретиком театру, драматургом і публіцистом,
народним артистом Республіки (з 1925р.). Трупу театру складали актори
"Молодого театру" та "Кийдрамте". У 1926 р. театр
реорганізовано у Центральний театр Республіки і переведено до Харкова.З
1926р. у будинку розпочав роботу переведений з Харкова Український драматичний
театр, створений у 1920 р. у Вінниці на базі Нового Львівського театру
та групи майстрів "Молодого театру" з Києва. У 1940р. театру
присвоєно звання академічного, у 1944 р.- ім'я І. Франка.
У 20-30-х рр. репертуар театру складали твори українських драматургів:
І. Мики-тенка - "Диктатура", "Справа честі", "Бастилія
Божої Матері", "Соло на флейті",Л. Первомайського - "Комсомолець",
І. Кочерги - "Майстри часу", О. Корнійчука - "Загибель
ескадри", "Платон Кречет", "Богдан Хмельницький",
"В степах України", І. Карпенка-Карого - "Хазяїн",
І. Франка - "Украдене щастя", М. Старицького - "Маруся
Богуславка", а також російських: О. Пушкіна - "Борис Годунов",
О. Островського - "Остання жертва", М. Горького - "Останні".
У репертуарі були також п'єси У. Шекспіра, Я. Гашека та інших зарубіжних
драматургів.Під час Великої Вітчизняної війни театр працював у Казахстані
та Узбекистані (до 1944 р.). Після повернення показав спектаклі: "Сто
тисяч" І. Карпенка-Карого, "Молода гвардія" - за О. Фадєєвим,
"Макар Діброва" (Державна премія СРСР 1948 р.), "Калиновий
гай" (Державна премія СРСР 1950р.), "Над Дніпром" О.Корнійчука,
"Професор Буйко" Я. Баша та інші.
У репертуарі театру 60-90-х рр. кращі твори вітчизняних і зарубіжних
драматургів і письменників: Т. Шевченка, І. Карпенка-Карого, І. Франка,
І. Кочерги, Я. Галана, М. Стельмаха, О. Островського, А. Цехова, Шолом-Алейхема
тощо.
У різний час у театрі працювали відомі митці: Г. Юра, М. Крушельницький,
А. Буч-ма, Ю. Шумський, Д. Мілютенко, І. Мар'яненко, Д. Алексідзе, Л.
Варпаховський, Г. Борисоглібська, Ф. Барвінська, О. Ватуля, П. Нятко,
В. Дашенко, В. Івченко, О. Омельчук, П. Сергієнко, О. Юра-Юрський, Т.
Юра, М. Яковченко, М. Покотило, М. Задніпровський, Н. Ужвій, П. Куманченко
та інші.Спектаклі оформлювали художники Ф. Нірод, О. Петрицький, В.
Меллер, Б. Ердман, М. Драк; музику до спектаклів писали Г, і П. Майбороди
та інші.
Тепер - Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка.
Театр Соловцова.
