Історія Києва

 

• Історичні будівлі

 

У глибині площі, на якій стоїть пам'ятник робітникам-арсенальцям. Архітектори Г. Гранаткін, С. Крушинський, Н. Щукіна. Наземний вестибуль вирішено у вигляді окремого, у плані квадратного павільйону, завершеного банею. В оформленні фасадів поєднуються великі площі стін із склоблоків з глухими ризалітами по кутах. Композиція інтер'єра ґрунтується на використанні виразності центрально-купольного простору, поєднанні простого тинькованого склепіння й світлих стін з темною панеллю нижньої частини. Закарнизне освітлення добре поєднується з простотою форм інтер'єра. Проміжний підземний вестибуль, в якому пасажири переходять на другу стрічку ескалатора, має суто утилітарну форму. Підземний вестибуль коротший за інші станції. Центральна зала має компактний об'єм з двома бічними проходами, що зв'язують її з перонами. Центральне місце у композиції зали займає барельєф, присвячений революційній боротьбі робітників "Арсеналу" (скульптори І. Макогон, А. Німенко). Стіни вестибуля облицьовані мармуром світло-жовтого кольору. Підлога з плит рожевого граніту з простим малюнком. Переходи з центральної зали на перони облямовано канелюрованими напівкруглими у плані вставками з мармуру. Освітлюється станція люмі-нісцентними лампами.

Станція метро "Арсенальна".

©dah