На краю Печерського плато, на терені стародавнього Клову і пізніших
Липок, над крутосхилом, що спадає в бік Бессарабської пл. та вул. Круглоуніверситетської.
Головний фасад звернений (з деяким відступом від лінії забудови) до
вул. Лютеранської - на північний схід, що хоча й суперечить канону,
проте відповідає містобудівним вимогам. Збудовано арх. П. Шлейфером
за проектом арх. І. Штрома на місці попередньої дерев'яної будівлі кірхи
(на її цегляному підмурку).
Цю садибу надано німецькій громаді у Києві після того, як її дерев'яні
будівлі на Подолі згоріли під час пожежі 1811. Нижче на вулиці було
споруджено німецьку школу, реорганізовану 1897 в чоловіче реальне училище
св. Катерини. Пізніше ще нижче прибудовано приміщення для жіночої гімназії,
а на південь від кірхи розмістився двоповерховий мурований Будинок бідних
Євангелістського доброчинного товариства. Навпроти, на лівому боці вул.
Лютеранської, була садиба з особняком пастора (не збереглася).
Будівля одно-, двоповерхова, у плані прямокутна, з центральне розташованими
широкими ризалітами з боку головного фасаду та вівтарної частини. У
центрі симетричної композиції фасаду - портал з великим дверним отвором
і напівциркульним завершенням, висота якого дорівнює майже половині
висоти всієї споруди. Посередині фасаду - традиційне кругле вікно-розетка,
вправлене в лаконічний квадрат з ліпними голівками херувимів у кутах
єдиною скульптурною окрасою будівлі. Завершує ризаліт невисока прямокутна
у плані вежка, яка в архітектурі лютеранських храмів звичайно перекривалася
високим пірамідальним дахом зі шпилем. Але тут стояв тільки хрест. Завдяки
вежі утворився своєрідний двоярусний щипець, верхня частина якого з
розкріпованим напівциркульним вікном відзначається дрібним аркатурним
карнизом, що далі оперізує весь будинок. Усі фасади декоровано своєрідним
рустуванням у вигляді тонко прокреслених у цеглі потрійних ліній. Бічні
фасади розчленовано лопатками й прорізано напівциркульними вікнами у
нижньому ярусі та круглими віконцями у квадратному облямуванні - в другому
ярусі. Наріжні частини фасадів підкреслено невисокими цегляними вежками,
декорованими фільонками. Первісний вигляд інтер'єрів утрачено, знищено
й чудовий орган, виготовлений у 1850-х рр. у Кельні (Німеччина). Колись
окрасою кірхи була картина М. Берга "З'явлення Христа апостолу
Фомі", Незважаючи на досить скромні розміри будівлі, їй притаманні
риси стриманої виразності й шляхетної простоти. Закрили кірху після
громадянської війни. У 1930-х рр. її використовували як клуб войовничих
атеїстів. Після реконструкції у 1970-х рр. тут влаштовано виставочний
зал і розташовано дирекцію Музею народної архітектури та побуту України.
Тепер - кірха, передана німецькій євангелістсько-лютеранській громаді
Києва.
Лютеранська євангелістська кірха. Вул.. Лютеранська,
22. Фото 1908.
План.
Фото. Сучасний вигляд
