На просторій садибі з садом, орієнтований до вулиці головним фасадом.
Двоповерховий, цегляний, тинькований, з напівпідвалом, у плані прямокутний,
з ризалітами по осях головного і дворового фасадів. Перекриття плоскі,
у напівпідвалі та вестибулі-склепінчасті. Декор цегляний, стриманий,
в стилі неоренесанс. Чоловий фасад на тринадцять віконних осей прикрашено
безордерними пілястрами, міжповерховими тягами і розвиненим карнизом.
Головну увагу зосереджено на тривіконному ризаліті з балконом над дверима
парадного входу, аркатурному пояску, що увінчує карниз, аттику з ліпними
вставками, розробленими в дусі "трофеїв" - античних "марсових"
(бога війни) обладунків, вміщених у верхній частині пілястрів та у центрі
аттика з напівкруглим завершенням. Чотирисхилий дах під бляхою огороджено
металевими кованими ґратами на цегляних тумбах.
Центральний та бічний балкони мають характерну київську ковану огорожу,
виконану в дусі арабеск. В інтер'єрах частково збереглося первісне оздоблення:
ліпні карнизи, розетки; вестибуль прикрашають високі вертикальні опалювальні
радіатори художнього чавунного лиття. Від вул. М. Грушевського садибу
відокремлює старовинна, теж характерна для Києва, металева огорожа,
виготовлена з круглого сталевого прутка у вигляді ланок-прясел, навішаних
на круглі сталеві стовпчики з навершями. Прясла мають два яруси: нижній
- суцільного навкісного плетіння, верхній - витягнутого плетіння з рядом
вічок угорі. Наприкінці 19 ст. таку огорожу мали всі київські сквери
й сади над Дніпром. До широкого курдонера, засадженого старезними каштанами,
ведуть два парадні в'їзди з цегляними пілонами, що фланкують курдонер.
Отвори в пілонах огорожі закривають ковані ґратчасті хвіртки, між пілонами
- ковані, художньої роботи стулки брами. У проїздах збереглися гранітні
обмежувальні тумби з карбованими торцями. В саду чимало старих груш
та інших дерев - ровесників особняка. В останні десятиріччя садиба значно
зменшена за рахунок пересування паркану: праворуч - кол. Будинком офіцерів,
ліворуч - при спорудженні житлових будинків на вул. М. Грушевського,
34 та 34-а. Ще після другої світової війни площа садиби дорівнювала
4 га, включаючи й ставок (тепер на його місці стадіон заводу "Арсенал").
Особняк разом із садибою являє великий інтерес як зразок садибної забудови
Липок кін. 19 - поч. 20 ст. Споруджений для командувача військ Київського
військового округу (у 1889-1903) генерал-ад'ютанта, генерала від інфантерії
Драгомирова Михайла Івановича (1830-1905), Зайнявши 1897 посаду Київського,
Подільського та Волинського генерал-губернатора, продовжував жити саме
в цьому особняку. Відомий як українофіл, прихильник В. Антоновича й
П. Житецького, підтримував український театр, друкування українських
книжок. Був членом кількох наукових товариств. З 1903 - член Державної
Ради. Тут проживав також наступник М. Драгомирова на посаді командувача
військ КВО (1904-1908), генерал від кавалерії Сухомлинов Володимир Олександрович
(1848-1926). У цій садибі він влаштував ставок у яру, площею бл. 1 га,
з острівцем та павільйонами.
Пізніше у будинку мешкали воєначальники: 1935-37 рр. - командувач військ
Київського (Українського) військового округу, командарм 1-го рангу Якір
Йона Еммануїлович (1896-1937); у той же період жив і заступник, з 1935
- командувач військ Харківського військового округу, командарм 2-го
рангу Дубовий Іван Наумович (1896-1938); з травня 1937 до січня 1938
- командувач військ Київського військового округу, командарм 1 -го рангу
Федько Іван Федорович (1897- 1939); усі троє загинули в сталінських
катівнях. З лютого 1938 до травня 1940 тут жив командувач військ Київського
особливого військового округу (КОВО), генерал-полковник Тимоніенко Семен
Костянтинович [1895-1970); з травня 1940 до лютого 1941 - командувач
КОВО, генерал-полковник Жуков Георгій Костянтинович (1896- 1974); з
лютого до червня 1941 - командувач КОВО, з початком війни - командувач
військ Південно-Західного фронту, генерал-полковник Кирпонос Михайло
Петрович (1892-1941). У 1944-65 тут містився Палац піонерів та школярів,
1965-92 - Українське товариство дружби і культурного зв'язку із зарубіжними
країнами. З 1993 - Посольство Китайської Народної Республіки.
Особняк.
План першого поверху.
