Історія Києва

 

• Історичні будівлі

 

Головним, північно-західним фасадом - вздовж лінії забудови вул. Шовковичної. Побудований за проектом арх. В. Ніколаєва для київського купця 1-ї гільдії, цукропромисловця М. Зайцева (стара адреса - вул. Олександрівська, 17). Цегляний, одноповерховий, частково з підвалом, прямокутний у плані. Фасади тиньковано, пофарбовано у два світлі тони й оздоблено в стилі неокласицизму - з гладенькими пілястрами й плоским рустуванням стін, підвіконними вставками з меандром, ліпленою пальметовою стрічкою карниза. Головний фасад на одинадцять вікон розкріповано трьома псевдоризалітами, що виступають за площину стіни,- центральним і бічними. Класицистичні вухаті лиштви вікон у ризалітах додатково прикрашено сандриками. їм відповідають трикутні фронтончики над глухими парапетами в ризалітах. За авторськими кресленнями там передбачалися характерні античні парапети з балюстрадою, на краях парапету - пальмети на тумбах. Вхід у центрі фасаду прикривав металевий ґанок-навіс на чавунних стовпах (втрачено). Двостулкові парадні двері з трикутним фронтончиком та заскленою фрамугою оздоблено за ордерною схемою. Північно-східний фасад на сім прорізів, звернений до вул. Грушевського М., розкріповано центральне розміщеним ризалітом, що відповідає внутрішній архітектоніці будинку. До ризаліту прилучався широкий ґанок з бічними сходами у садок, відокремлений від лінії забудови і вуличного хідника сталевими ґратами на цегляному цоколі. Існуючі ґрати - пізнішого походження, зашиті наглухо бляхою. Південно-східний фасад, звернений до сусідньої садиби, оздоблено значно скромніше, так само, як і південно-західний. Останній має ґанок зі сходами на господарське подвір'я. Чотирисхилий дах під бляхою, зі скляним світловим ліхтарем посередині, оперізано балюстрадою також пізнішого походження. Планування приміщень анфіладне, з периметральним розташуванням кімнат, підпорядковане двом поздовжнім внутрішнім капітальним стінам, що ділять план нарівно. У парадних кімнатах збереглося ліплення стель, карнизів, кахляні груби та інші деталі оздоблення. Внутрішні сходи ведуть у напівпідвальні приміщення, де містилися помешкання для прислуги, комори, кухні - панська й людська.
На подвір'ї, відокремленому від вул. Шовковичної тими ж ґратами з брамою, збереглися колишні двоповерхові служби, поставлені по периметру садиби; впритул до них пізніше - у 1910-х рр.- споруджено торцем прибутковий будинок.
Особняк є одним із характерних зразків забудови Липок кін. 19 - поч. 20 ст.
Після 1917 націоналізований, використовувався для громадських потреб. Після другої світової війни тут містилося товариство "Знання" УРСР.

Особняк.

План.

©dah